-
1 shape
1. n1) форма, обрис; образstrange in shape — дивної форми, дивний за формою
2) певна форма, порядокto put (to get, to knock, to lick) smth. into shape — приводити щось у порядок, надавати чомусь певного вигляду
to take shape — а) набути певної форми, стати чітким, виразним; б) утілитися (в чомусь)
3) вигляд, образ, подоба4) привид, примара5) стан, становище6) спортивна форма7) зразок, модель; шаблон8) формочка (для пудингу тощо)2. v1) надавати форми; робити за певним зразком2) виготовляти, створювати (з чогось)3) надавати чіткої форми, приводити в порядокto shape a plan — намітити (розробити) план
to shape one's course — а) намітити лінію поведінки; б) брати курс (на щось)
5) пристосовувати (до чогось — to)you must shape your plans to your abilities — ти повинен будувати плани відповідно до своїх здібностей
6) кроїтиshape up — розм. а) набувати певної форми; б) надавати певної форми
* * *I n1) форма, обрис2) певна форма; порядокto take shape — набувати певної форми, ставати більш певним /чітким/; втілюватися
3) вид, образ, вигляд4) примара5) стан, положення; спортивна форма7) зразок; модель; болванка ( для моделювання капелюхів); формочка (для пудингу, желе)8) мaт. шейпII v1) надавати форму; робити за яким-небудь зразком; робити, створювати ( з чого-небудь)2) надавати чіткої форми; давати лад, приводити в порядок, упорядковувати3) набувати форму, вигляду; виходитиto shape well — складатися вдало, повертати на добре; формуватися
4) (to) пристосовувати -
2 form
1. n1) форма; обрис; (зовнішній) вигляд2) постать, фігура (людини)3) стать (коня)4) форма, вид5) різновид; тип6) стиль, манера; спосіб7) стан; (спортивна) формаto be in good form — бути в доброму стані; бути у добрій (спортивній) формі
8) формальність, проформа9) церемонія, порядок10) формула; усталена форма12) бланк, форма; анкета; зразок13) довга лава; парта15) модель, взірець, тип; торговий сорт (металу тощо)16) тех. форма для литва17) друк. друкарська форма18) буд. опалубка19) грам. форма словаform letter — стандартний лист, циркуляр
2. v1) надавати форми (вигляду)4) формулювати, виробляти (план тощо)5) виникати, оформлятися7) тренувати; виховувати (характер); дисциплінувати8) грам. утворювати (ся)9) організовувати, створювати10) обрізати, формувати крону11) забитися в нору (про зайця)* * *I [fxːm] n1) форма; зовнішній вигляд; обрис, контур3) форма, вигляд4) вид, різновид; тип5) стиль, манера6) стан; форма ( часто спортивна); готовність; настрій, душевний стан7) формальність; проформа; церемонія, порядокform of action — юp. процесуальна форма; усталена форма вираження; формула (нaпp., привітання)
9) форма, бланк, зразок; анкетаto fill in /up/ a form — заповнити бланк /анкету /
10) довга лава, ослін12) гpaм. форма слова14) тих. форма для лиття15) пoлiгp. друкована форма16) бyд. форма; опалубка17) ( математичний) виразII [fxːm] v1) надавати форму, надавати вигляду; приймати форму, вигляд2) складати, утворювати; формувати; утворюватися; формуватися; гpaм. утворювати (нaпp., множину)3) створювати, складати; формулювати; виникати, оформлятися4) являти собою; бути5) тренувати, дисциплінувати; виховувати; розвивати6) формувати, організовувати; утворювати, створювати7) вiйcьк. шикувати; шикуватися8) cпeц. формувати9) caд. обрізати; формувати крону10) забиратися, забиватися в нору ( про зайця)III [fxːm] = forma -
3 intent
1. n1) намір, мета2) значення, зміст, смислto all intents and purposes — а) у будь-якому разі, як би то не було; б) по суті, фактично; насправді
2. adj1) зосереджений, пильнийintent look — а) пильний погляд; б) зосереджений вигляд
3) сповнений рішучості; який наполегливо прагне (чогось)he is intent on doing his best — він сповнений рішучості зробити все, що в його силах
* * *I [in'tent] n1) намір, метаwith intent — навмисно, навмисне
2) призначення; icт. значення, змістII [in'tent] a1) зосереджений, напружено-уважний; пильний2) (on) поринулий, заглиблений; зайнятий ( чим-небудь); сповнений рішучості; наполегливо прагнучий -
4 негативна діалектика
НЕГАТИВНА ДІАЛЕКТИКА - різновид діалектики, в якій перебільшується заперечення, несумісність протилежностей, мінливості понять і явищ. Найстаріша її форма - релятивізм Кратила. До Н.д. відноситься і діалектика елеатів, особливо апорії Зенона Елейського. За визначенням Аристотеля, апорема (положення, в якому викладається зміст а) є діалектичний умовивід до протиріччя: кінцева мета - не розв'язання, а розкриття суперечності і негативний висновок щодо порушеного питання. Формою Н.д. був скептицизм, як античний, так і Нового часу: основний його мотив - доведення відносності будь-якого знання - чуттєвого і розумового. В Новий час помітною концепцією Н.д. було вчення Канта про антиномії, екзистенціальна діалектика К'єркегора, соціальна діалектика Маркса. Проте в цілому діалектика від Античності до класичної філософії була позитивною, про що засвідчують імена Геракліта, Сократа, Платона, неоплатоніків, Бруно, Ку ганського, Фіхте, Шеллінга, Гегеля та ін. Самі напружені опозиції, протилежності вони розглядають як такі, що знаходяться в єдності, узгодженні, гармонії. Та й сама гармонія - і взагалі, і як феномен мистецтва - визначалася як єдність протилежностей Я. кісний поворот відбувається в XX ст., коли діалектика істотно змінила свій зміст. Класичною і домінуючою її формою була діалектика позитивна. Всупереч цьому для XX ст. характерна діалектика критична, трагічна, екзистенціальна. Ці різновиди діалектики відбивали досвід критичної опозиції щодо класичної її моделі, який, у свою чергу, склався на підставі трагічного характеру епохи, безмежних страждань людей від світових воєн, соціалістичних експериментів і т. ін. Н.д. виникає як особливий напрям філософської думки в межах критичної теорії суспільства Франкфуртської школи (Горкгаймер, Адорно, Маркузе). Н.д. мислиться як тотальна критика всієї європейської культури, тоталітаризму, насильства над природою людини, як радикальна зміна діалектики з урахуванням досвіду XX ст. Адорно ("Негативна діалектика", 1960) виходить з принципового антагонізму між суспільною уніфікацією індивіда і його природною унікальністю, нетотожністю. Соціальність - це сфера оречевлення і відчуження, насильницьке прирівнювання, ототожнення людей. Основне завдання - вивільнити природу взагалі і природу людини від насильства. Маркузе ("Одномірна людина", 1964) стоїть на аналогічній позиції. Наукове знання не містить понять, які б несли в собі дух протесту і заперечення, оцінки, яка засуджує існуючий лад. На противагу цьому діалектичне мислення завжди залишається негативним тою мірою, якою воно містить судження і засудження дійсності. До Н.д. належить і концепція Сартра ("Буття і ніщо", 1943, "Критика діалектичного розуму", 1960). Предмет його роздумів - людина та її буття-в-світі. За Сартром, буття і ніщо - не дві логічні категорії, а дві сторони людської реальності. На відміну від гегелівської діалектики понять, у Сартра - діалектика самого існування (екзистенційна діалектика буття-в-собі (реального буття) і буття-для-себе (свідомості). У Сартра на першому плані аналізу людського існування - асиметрія, суперечність, конфлікт. Безконфліктне об'єднання людей неможливе. В окремій людині ця розколина постає у вигляді внутрішньої суперечності між фактичністю і трансценденцією. Як і Адорно, Сартр вважає ілюзорним будь-яке примирення протилежностей. В "Критиці діалектичного розуму" він розрізняє догматичну і критичну діалектику. В історичному процесі він вбачає колізію між інертною соціальністю і свободною діяльністю людини. Діалектика відноситься лише до другої, її виток - "індивідуальні практики" С. артр розкрив повною мірою роль насильства й антагоністичних суперечностей в історії.М. Булатов -
5 Гуссерль, Едмунд
Гуссерль, Едмунд (1859, Просніц, Моравія - 1938) - нім. філософ, засновник феноменології і відповідного їй методу аналізу свідомості, з допомогою якого прагнув надати філософії характеру точної науки. Навчався у Ляйпцигу, Берліні й Відні. Працював в ун-тах Галле, Геттингена, Фрайбурга. У творчості Г. розрізняються три періоди: дофеноменологічний, феноменологічний і трансцендентально-феноменологічний. Дофеноменологічний період пов'язаний із впливом філософа і психолога Врентано, від якого Г. (через поняття інтенціональності свідомості) здобув вирішальний поштовх для спрямування своїх дослідницьких інтересів до царини філософії. У 1891 р. він видає свою першу велику працю "Філософія арифметики", у якій здійснена спроба дати психологічне обґрунтування основоположень математики. Проте, ознайомившись з критикою психологізму в логіці й математиці з боку Фреге (рецензента його праці), Г. відмовляється від попередньої дослідницької програми і звертається до логічного обґрунтування наукового знання. Перший том його двотомної праці "Логічні дослідження" уже містив ґрунтовну критику психологізму. Г. доводив, що психологія є емпіричною наукою, а логіка й математика (так само, як і філософія) є науками апріорними, які мають справу з раціональними поняттями та загальними й необхідними істинами. У цій же праці обґрунтовано ідею "чистої логіки", розглянуто питання про те, "що робить науку наукою", проведено розрізнення емпіричних та теоретичних наук, з'ясовано умови можливості наукової теорії як такої та ін. Феноменологічний період започатковує другий том "Логічних досліджень", в якому Г. прагне узгодити ідею "чистої логіки" з проблематикою теорії пізнання. Це прагнення здійснюється під орудою заклику "до самих речей", тобто до досвідної реальності, що у вигляді феноменів свідомості безпосередньо презентує себе пізнанню. Згідно з Г., феноменологія - це апріорна автономна наука про феномени свідомості. У межах феноменологічної концепції розгорнута характеристика поняття інтенціональності (як спрямованості свідомості до предмета), яке описує структуру та функціональні залежності смислопокладання; започатковано аналіз смислової будови людського світу, як вона дається науковим знанням; розкрито співвідношення "виразу" і його "значення"; показано, що умовою здійснення інтенції свідомості є її споглядальне виконання та ін. Трансцендентально-феноменологічний період був наслідком переходу Г. на позиції трансцендентальної феноменології як універсальної філософії - науки про людський світ і місце в ньому людини як смислового центру сущого. У цей період Г. вводить поняття (і операцію) трансцендентально-феноменологічної редукції, яка постає аналогом картезіанського універсального сумніву і поряд з ейдетичним (категоріальним) спогляданням загального та дескрипцією феноменально даного одиничного - у їх взаємодії - слугує основоположним складником феноменологічного методу. У мисленевій схемі "Ego - cogito - cogitatum" остання ланка становить "ноему", смисловий зміст свідомості; середня ланка постає "ноезою", "актом", інтенціональним переживанням (сприйняттям, пригадуванням тощо), з допомогою якого цей зміст дається; перша ж ланка є "чистою" (абсолютною) свідомістю, трансцендентальним суб'єктом, що немовби надбудовується над емпірико-психологічним "Я" кожної людини як його чиста можливість. Після Першої світової війни, що її Г. сприйняв як руйнацію старого європейського світу, його роздуми дедалі чіткіше і концентрованіше спрямовуються на осмислення завдань філософії (і відповідальності філософів) у відродженні життя. Він обстоює тезу, що феноменологія та притаманний їй метод редукції є шляхом абсолютного виправдання повновартісного людського існування, способом реалізації морально-етичної автономії людини. У праці "Картезіанські роздуми" Г. обґрунтовує трансцендентальну феноменологію в історико-філософському контексті і порушує дві нові проблеми - подолання соліпсизму та інтерсуб'єктивного характеру засад свого філософування. В останній, незавершеній праці "Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія" також з'являються дві принципово нові теми - аналіз феномена життєвого світу та історичний спосіб аргументації. Криза європейських наук, тобто втрата ними будь-якого життєвого значення для людини, пов'язується із вилученням людської суб'єктивності з наукової картини світу, в результаті чого "суб'єктивізм" став принципово ворожим щодо здобуття "об'єктивного" знання. Одначе спроби осмислити феномен життєвого світу як протогенної стихії виникнення наукової картини реальної дійсності засвідчили, що цей феномен є наскрізно історичним утворенням, а відтак, трансцендентально-феноменологічна редукція перетворювалась на редукцію історичну, передумовою здійснення якої ставало дослідження сталих історичних традицій розвитку європейської культури. На цій підставі в пізній феноменології Г. з'являється поняття "історичного апріорі" (трансцендентальної історичності свідомості). "Криза" стала своєрідним філософським заповітом мислителя, після смерті якого виявилось понад 40000 сторінок рукописів, заповнених стенографічним шрифтом, які утворили архів Г. в Лувені (Бельгія) і дотепер продовжують публікуватися в зібраннях його творів.[br]Осн. тв.: "Філософія арифметики" (1891); "Логічні дослідження". В 2 т. (1900); "Ідеї чистої феноменології або феноменологічна філософія" (1913); "Формальна і трансцендентальна логіка" (1929); "Картезіанські роздуми" (1931); "Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія" (1936) -
6 поняття
ПОНЯТТЯ - 1) Спосіб розуміння та абстрактного уявлення результатів пізнання певної предметної галузі через усвідомлення істотних характеристик її об'єктів. 2) Форма мислення, що характеризується відображенням закономірних відношень та властивостей об'єктів у вигляді думки про їхні загальні та специфічні ознаки. Утворення П. - складний процес, у якому застосовують такі засоби пізнання, як порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, ідеалізація, узагальнення, умовиводи. В мові П. виражається словом (звичайно іменником у називному відмінку) або словосполученням. Ознаки, які включаються в П., становлять його зміст. Предмети, що їм притаманні ознаки, відображені в змісті П., утворюють його обсяг. До обсягу П. входять не тільки реальні, в даний момент існуючі предмети, а й усі ті, які будь-коли мали ознаки, що входять до змісту П. Така "сталість" П., незалежність його від окремих змін у матеріальному світі є одним із гносеологічних коренів об'єктивного ідеалізму. П. суперечливі за своєю природою. Оскільки П. абстрактні, створюється видимість відходу мислення в П. від дійсності. Насправді П., відображаючи сутність, поглиблюють знання людини про навколишню дійсність. П. є засобом пізнання істини. Зміст П. змінюється в процесі розвитку наук (напр., зміна змісту поняття "атом" від Античності до нашого часу). Математична логіка розглядає П. як функцію, що встановлює відповідність між предметами певної галузі та істиною або хибою. З погляду діалектичної логіки, П. є формою абстрактного поєднання одиничного, особливого, загального в пізнанні, яке конкретизується через суб'єкт, предикат та зв'язок їх у судженні та умовиводі. Фігури такої конкретизації акумулюють досвід багаторазового повторення найзагальніших відношень дійсності у свідомості людини.
См. также в других словарях:
дорогоцінні (благородні) метали — драгоценные металлы precious metals Edelmetalle золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки,… … Гірничий енциклопедичний словник
метал — у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло та електропровідність і особливий блиск. || Вироби з цієї речовини або сплаву (зброя, гроші і т. ін.). || перен. Про звуки, що нагадують металічний… … Український тлумачний словник
монетарний — а, е. Пов язаний з монетаризмом, фінансовий, грошовий. •• Монета/рні мета/ли золото і метали іридієво платинової групи в будь якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів … Український тлумачний словник
державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння україни — государственный фонд драгоценных металлов и драгоценных камней Украины State Fund of Ukraine of precious metals and stones вся сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності та відповідно до… … Гірничий енциклопедичний словник
вільний газ — свободный газ free gas *freies Gas – газові компоненти, в яких частинки газу (молекули, атоми) рухаються вільно, рівномірно заповнюючи за відсутності зовнішніх сил увесь наданий їм об’єм у пористих та тріщинуватих гірських породах, у повітряній… … Гірничий енциклопедичний словник
комп'ютерний — а, е. Прикм. до комп ютер. || Який діє, функціонує за допомогою комп ютера. Комп ютерний аналіз. Комп ютерне навчання. •• Комп ю/терна гра/мотність наявність початкових знань, що забезпечують уміння користуватися обчислювальною технікою. Комп… … Український тлумачний словник
гідравлічний удар — гидравлический удар hydraulic impact, hydraulic shock *Druckwelle, hydraulischer Stoss, hydraulischer Schlag – явище підвищення або зниження гідромеханічного тиску в напірному трубопроводі, викликане зміною в часі і в будь якому перерізі… … Гірничий енциклопедичний словник
закон термодинаміки перший — первое начало термодинамики first law of thermodynamics *das erste Gesetz der Thermodynamik, Entropiesatz – у будь якому процесі приріст внутрішньої енергії ΔU замкненої системи дорівнює сумі енергій, наданих у цім процесі системі у вигляді… … Гірничий енциклопедичний словник
натуральний — а, е. 1) заст. Природознавчий. 2) Природного походження; прот. штучний. 3) Який існує в дійсності; справжній. •• Натура/льне число/ мат. всяке ціле додатне число, тобто будь яке число натурального ряду. Натура/льний ряд мат. у первісному… … Український тлумачний словник
карта — и, ж. 1) Умовно зменшене загальне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу. || Зображення окремих частин країни за їхніми геологічними ознаками. || Зображення ґрунтового покриву певної ділянки земної поверхні з зазначенням… … Український тлумачний словник
адреса — и, ж. 1) Позначення місця розташування житла людини або будівлі (території) юридичної особи. || Напис на конверті, пакунку і т. ін., що вказує на місце призначення та одержувача. Помилитися адресою. •• Пошто/ва адре/са місцезнаходження житла… … Український тлумачний словник